Іван Котляревський – автор першого українського твору у стилі барокко «Енеїда». Видатна постать української літератури, творець, який став символом відродження національного слова. Український письменник Іван Котляревський: біографія
Біографія Івана Котляревського
Народився 9 вересня 1769 року в Полтаві, у сім’ї мілкого дворянина. Дитинство майбутнього драматурга минуло серед мальовничих краєвидів Полтави, біля берегів Ворскли, у середовищі, яке було тісно пов’язане із сільським побутом. У той час місто спершу мало статус полкового, а згодом, із 1796 року, стало центром повіту Малоросійської губернії. Лише у 1802 році, після утворення Полтавської губернії, воно почало активно розвиватися.
Відомостей про життя і творчість Івана Котляревського збереглося мало. Припускають, що початкові знання він здобув у парафіяльній школі. Навчання проводилося дяком, відповідно до звичаїв того часу. Згодом, у 1780–1789 роках, Іван продовжив освіту в духовній семінарії. Проте у 1789 році, не завершивши курс навчання, залишив заклад. Діяльність священника не приваблювала молодого, кмітливого автора. Замість цього він розпочав службу чиновником у різних повітах, а згодом підроблявся учителем у маєтках місцевих поміщиків.
У 1796 році вступив до Сіверського полку, де прослужив дванадцять років, беручи участь у
російсько-турецькій війні на боці царської Росії. За мужність і вміння виконувати дипломатичні завдання Івана неодноразово нагороджували, і він дослужився до звання капітана. Попри військову службу, не полишав творчості: свідченням цього є його твір “Пісня на новий 1805 год князю Куракіну”.
Останні роки життя письменника пройшли в Полтаві. У 1827 році він працював попечителем лікувальних закладів, а у 1835 році вийшов у відставку. Помер 29 жовтня 1838 року, залишивши по собі невмирущу спадщину. Його поховання стало важливою подією, а через кілька десятиліть на його могилі було встановлено пам’ятник.
Творчий шлях Івана Котляревського
Наприкінці XVIII століття починає працювати над “Енеїдою”, яка стане його найвідомішим твором. На початку XIX століття ім’я Котляревського вже було широко відомим завдяки першим трьом частинам “Енеїди”, які з’явилися друком у 1798 і 1808 роках без його згоди. Попри розчарування самочинним виданням, яке здійснив Максим Парпура, публікації сприяли популяризації твору.
Після завершення військової служби повернувся до Полтави. Під час Вітчизняної війни 1812 року йому доручили формування 5-го козачого полку. Хоча він не брав участі у бойових діях, літератор виконував відповідальні завдання.
Повернувшись до Полтави, захопився театром. У 1816 році його призначили директором театру. Завдяки його зусиллям театр став осередком культурного життя. Саме в цей період він написав п’єси “Наталка Полтавка” і “Москаль-чарівник”, які успішно поставили у 1819 році. Особливу роль у розвитку театру відіграла його співпраця з Михайлом Щепкіним, якого творець допоміг звільнити з кріпацтва.
Іван Котляревський і його зв’язок з Полтавою
В Полтаві народився, закохався, жив і творив видатний письменник. Місто зберігає багато слідів його діяльності, які й сьогодні нагадують про його значення для міста та національної культури кінця XVIII — початку XIX століття.
У 1751 році родина письменника придбала садибу неподалік Свято-Успенського собору, розташовану в престижній частині тодішньої Полтави. Цей храм став своєрідним осередком культури і навіть прототипом музею.
Значну частину життя присвятив громадській діяльності. Повернувшись із військової служби, він у 1810 році отримав посаду наглядача Будинку виховання дітей із бідних дворянських родин.
Окрім основної діяльності, з 1827 по 1835 роки займав посаду попечителя благодійних закладів губернії. Ця відповідальна місія включала керівництво лікарнею, будинком для душевнохворих, пологовим відділенням, оздоровчими установами та богадільнею. Така робота вимагала не лише адміністративних навичок, а й високого рівня довіри з боку влади.
Початок XIX століття приніс пожвавлення культурного життя. Завдяки Миколі Рєпніну, до міста запросили театральну трупу Івана Штейна, де виступав талановитий актор Михайло Щепкін. Тоді в місті з’явився перший професійний театр, керівником якого став Котляревський. Саме для цього театру він у 1819 році написав оперу «Наталка Полтавка» і водевіль «Москаль-чарівник». Деякі ролі автор створював спеціально для Щепкіна, який під час своєї діяльності був викуплений із кріпацтва.
У 1900 році місто отримало нову театральну будівлю — Просвітницький будинок імені Миколи Гоголя. У стінах цього театру у 1903 році відбулися урочистості з нагоди відкриття пам’ятника Івану Котляревському. Ця подія зібрала багатьох провідних українських діячів культури, які вшанували внесок письменника у розвиток національної літератури.
Вплив Івана Котляревського на українську літературу
Котляревський заслужено вважається засновником нової української літератури. Літературна спадщина Івана Котляревського включає поему “Енеїда”, “Пісню на Новий 1805 рік князю Куракіну”, п’єси “Наталка Полтавка”, “Москаль-чарівник” і переклад “Оди Сапфо”, які стали невіддільною частиною культурної спадщини України. Унікальність його доробку полягає в поєднанні народного гумору, яскравих образів і глибокого патріотизму.
Поема “Енеїда” вперше побачила світ у 1798 році в Петербурзі. Видання, яке здійснив конотопський поміщик Максим Парпура, стало несподіванкою, адже відбулося без його згоди. Книга вийшла під назвою “Малороссийская Энеида в трех частях”, супроводжуючись присвятою “Любителям малороссийского слова”. Попри це, саме цей твір став першою україномовною літературною пам’яткою нового часу. Друге видання було опубліковане в 1808 році, а третє, яке вже підготував сам автор, з’явилося у 1809 році. Повний текст був виданий у Харкові 1842 року, коли митець уже відійшов у вічність.
Значення “Енеїди” для української культури важко переоцінити, адже вона не лише адаптувала сюжет Вергілія до національних реалій, а й додала йому оригінального звучання. Якщо в античній версії основою є героїчні подвиги троянців і звеличення римських імператорів, то письменник перетворив історію на веселий бурлеск. Він вдало осучаснив класичний твір, перенісши його в реалії України XVIII століття. В образах міфічних героїв читачі впізнавали представників різних суспільних верств, тодішні порядки та навіть побутові деталі.
На відміну від Вергілія, для якого герої діяли під владою богів, у своїй “Енеїді” показав людей у цілком земних обставинах. Його герої — живі, яскраві персонажі, які не схиляються перед долею, а самі формують її. Боги ж, зображені в поемі, є карикатурами, підкреслюють недоліки тодішньої влади. Їхні вчинки смішні, інколи жалюгідні, а сатиричний тон лише посилює враження від цього.
Через саркастичне зображення суспільства розкрив реалії феодально-кріпосницького ладу. Поміщики, чиновники, судді, священники постають у творі як символи хабарництва, лицемірства і морального занепаду. Письменник безжально висміює паразитизм і продажність можновладців, протиставляючи їм народ із його природною мудрістю, працелюбністю і мужністю.
Однак у “Енеїді” йдеться не лише про сатиру. Поет звеличує героїчні риси простих людей, показує їхню відданість батьківщині, готовність до самопожертви заради загального добра. Його троянці — це не просто гуляки, а справжні герої, які цінують свободу і дружбу понад усе. У їхніх образах підкреслено силу духу і незламність українського народу.
Окрім глибокого змісту, поема вражає своєю мовною майстерністю, адже в ній використовується багатий арсенал народної мови, зокрема дотепні порівняння, яскраві епітети й влучні афоризми. Стиль поєднує ліричність, гумор і сатиру, створюючи унікальну атмосферу. Поема стала не лише художнім твором, а й своєрідним дзеркалом епохи.
“Енеїда” — це твір, який змінив уявлення про українську літературу. Вона утвердила нові літературні форми, продемонструвала силу національного слова і заклала основи для майбутніх поколінь письменників. Творчість Івана Котляревського продовжує жити, надихаючи любов до рідної мови, історії та культури.
Творчість Івана Котляревського для сучасності
Тарас Шевченко, звертаючись до Котляревського у своїй поезії, підкреслив, що творчість “Енеїди” буде жити вічно. І справді, його образи, сюжети і ідеї знайшли своє продовження у живописі, графіці, музиці та інших мистецьких формах, а ім’я письменника стало символом відродження українського слова. У чому ж полягає секрет його безсмертя?
Великий внесок полягає у зверненні до багатств народної творчості. Він одним із перших серед українських письменників дошевченківської доби звернувся до фольклору, використавши його невичерпну енергетику для створення літературних шедеврів. Прозаїк показав, наскільки могутньою може бути народна мова, з’єднавши її з найкращими традиціями книжної літератури. Завдяки йому українське слово стало живим, виразним і художньо довершеним. Його роботи суттєво вдосконалили техніку віршування, підняли театральне мистецтво на новий рівень, відкрили нові можливості для літератури.
У своїх творах він викривав жорстокість і паразитизм кріпосників, засуджував аморальність панства, наголошуючи на інтелектуальній та моральній вищості простого народу. Його ідеї рівності, прагнення до справедливості та віра в духовну силу людини надихали сучасників і стали важливими чинниками національного пробудження. Завдяки своїм творам Котляревський не лише розважав, а й спонукав читачів замислюватися над життям, пробуджував почуття гідності, віру у власні сили та прагнення до змін.
Популярність поета вийшла далеко за межі України. Вже на початку ХХ століття про нього писали чеські і польські літературні журнали, а згодом інтерес до його творчості проявили видання Англії, Франції і Італії. Його спадщина знайшла відгук у серцях багатьох народів, адже теми, які порушував автор, мали універсальне значення.
Крім літературної цінності, творчість драматурга виконує і виховну функцію. Його твори навчають любити рідну землю, шанувати мову, цінувати чесність і працьовитість. Вони виховують високу моральність, вчать гуманності і оптимізму. Крізь призму образів ми переймаємо красу щирих почуттів і мудрість поколінь. Творчість залишається джерелом натхнення, яке допомагає кожному читачеві стати кращим і глибше зрозуміти себе.
У 1903 році в місті відкрили пам’ятник Котляревському, створений скульптором Леонідом Позеном. Під час урочистостей Михайло Коцюбинський наголосив, що завдяки творчості Котляревського українське слово воскресло, як фенікс із попелу. Ці слова перегукувалися з віршем Тараса Шевченка “На вічну пам’ять Котляревському”, який увіковічнив його заслуги перед українським народом.
Більше про історію Полтави читайте за посиланням.
Ukrainian 