Селище Диканька Полтавської області відоме далеко за межами України не лише завдяки творчості Миколи Гоголя.
Його знають і як місце, в якому можна побачити справжнє диво української природи – Кочубеївські дуби.
Цікаві факти
Відомо, що з часів XVII на території родова садиба Кочубеїв у Диканьці, що належала цій заможній династії, знаходилася в оточенні старої діброви.
Дотепер вдалося зберегтися лише чотирьом дубам. На думку науковців, приблизний вік цих велетенських дерев становить від 600 до 800 років.
Три дуби зростають поруч, а четвертий красень знаходиться трохи осторонь від них.
Кожен із дубів сягає висоти понад 20 метрів і має стовбур діаметром від 1,5 до 2 метрів. Одне із цих старезних дерев кілька десятиліть тому почало повільно всихати, і цей процес не вдається припинити.
Колись тут була ціла алея, але по мірі того як дерева всихали, їх доводилося прибирати.
Згідно даних джерел, точніше, планового опису прапорщика Мікеєва, який датується 1861 роком, на той час у відповідній діброві налічувалося 68 дерев. Дуби росли групами. Найчисленніша з них нараховувала 42 дерева, найменша – 7 дубів.
Уздовж діброви простиралася дорога. Цей шлях вів до маєтку князя.
Дана дубова алея згадується журналістом та письменником Володимиром Гіляровським, який побував у Диканьці наприкінці позаминулого століття, вивчаючи гоголівські місця. Дослідник був щиро важений алеєю унікальних дубів, яких назвав «п’ятиобхватними» та був переконаний, що настільки величезних дубів більше в цілому світі нема.
Документи з офіційної реєстрації цих зелених велетнів почали вестися лише в 1930-і роки. На той час збереглося п’ять дубів.
Найбільшому з них, так званому дубу Мазепи або Маріїну дубу, зберегтися до наших часів не вдалося. Спочатку це дерево кілька разів постраждало від удару блискавки – воно частково згоріло. А потім зелений велетень майже знищили безрозсудні люди – в це важко повірити, але пастухи на верхівці його стовбура вирішили спекти картоплю.
Після чергового удару блискавки, що стався в 1934 році, від могутнього дерева лишився лише повністю обвуглений стовбур діаметром близько 8 метрів. Ця природна реліквія була спиляна й передана дообласного краєзнавчого музею міста Полтава.
А під час фашистської окупації в Другу світову війну з цього закладу відповідний цінний експонат гітлерівці вивезли до Німеччини як сировину.
Легенди
Хоча точну дату висадження дубів історія замовчує, в народі ходять чутки про те, що ці дерева посаджені особисто генеральним суддею Василем Кочубеєм та його приятелем і свояком, полтавським полковником Іваном Іскрою.
Таку добру справу ці відомі люди зробили ніби то на день народження В. Л. Кочубея. Якщо спиратися на відповідні перекази, вік дубів перевищує три століття.
За іншою версією, до якої схиляються науковці, діброва зростала на цьому місці ще за кілька віків до того, як на ньому оселилися Кочубеї. А дубові алеї тут утворилися тому, що власники цієї землі вирішили прорубати в зеленому масиві рівні лінії для зручного проїзду.
Але найпопулярнішою є легенда проКочубеївські дубиПолтавшиниз романтичним сюжетом.Розповідає вона про кохання між славетним гетьманом Іваном Мазепою та юною Мотрею Кочубей. Мазепа доводився Мотрі хрещеним батьком, і різниця у віці між ним була 50 років. Але це не завадило молодій Кочубеївні захопитися гетьманом, щоб був талановитим і надзвичайно розумним.
Згідно канонів християнства, любовні стосунки між цими людьми вважалися величезним гріхом. Сюжет легенди розповідає, що дана пара листувалася й зустрічалася таємно в діброві, і дуби були німими свідками їхнього кохання. А потім Мотря вирішила втекти з дому до свого обранця.
Коли батько дівчини дізнався про вчинок та наміри дочки, його охопила страшна лють – він поклявся помститися Мазепі. Завершилася ця історія трагічно: Кочубей та Іскра були страчені через донос на гетьмана.
Страта їх була цілком реальною історичною подією, як і той факт, що ці люди письмово повідомили в 1707 році Петру І про те, що Мазепа домовлявся з королем Швеції про відрив України від Російської імперії. Цар у донос не повірив, а донощиків наказав видати гетьману, який вирішив їх стратити.
Цієї теми торкнувся в своїй поемі «Полтава» поет Пушкін – у відповідному творі є рядки про дуби, які нібито розповідають прийдешнім поколінням «про друзів, посланих на страту».
Поширене й ще одне повір’я – про те, що торкнувшись до стовбура одного з Кочубеївських дубів, можна отримати міцне здоров’я й довгий вік.
А історично доведені факти засвідчують, що свого часу цих зелених велетнів відвідали багато всесвітньо відомих творчих особистостей. Серед них – Григорій Квітка-Основ’яненко та Микола Гоголь, Михайло Глінка, а ще Андрій Головко, Юрій Яновський та Юрій Смолич.
Інформація для туристів
Із 1964 року Кочубеївські дубизнаходяться під охороною держави як заповідний об’єкт, унікальна пам’ятка природи.
Вони входять до складу ландшафтного парку «Диканський» і вважаються одним із колоритних символів Полтавщини.
Біля дубів впорядкована зона відпочинку зі зручними лавочками. Звідси відкриваються неповторні краєвиди.
Щоб дістатися до Кочубеївських дубів на власному авто, слід їхати від Полтави трасою Н12 до Свято-Миколаївського храму в селищі Диканька. Автомобільний паркінг розташовується поряд із цією церквою, а легендарні дерева-велетні височіють неподалік.
Більше актуальної інформації про Полтаву читайте в рубриці Туризм на нашому порталі.
